Завдання психологічної служби полягають:
1) у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
2) у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;
3) у профілактиці й корекції відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку дитини.
 
Основними видами діяльності психологічної служби є: психологічна просвіта педагогічного колективу, учнів, батьків щодо вікових особливостей дітей; консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань виховання дітей, підлітків, створення сприятливих психологічних умов для їх розвитку; діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, груп і колективів, визначення причин, що ускладнюють їхній розвиток та навчання; корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку й поведінці, формування соціально корисної життєвої перспективи; реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації, з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності; профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі; прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах прогнозування психічного розвитку дитини.
    Психологічна служба працюючи над проблемою стимулювання пізнавальної активності учнів з метою підвищення позитивної мотивації до навчання шляхом оптимізації начально-виховного процесу, ставить перед собою мету: психологізація, тобто така побудова навчально-виховного процесу, за якого опанування певного обсягу знань є матеріалом для максимального розкриття особистісного, інтелектуального та творчого потенціалу. Робота з учнями спрямована на їхній ефективний розвиток під час засвоєння предметних знань, на забезпечення позитивних взаємин «учень-педагог», «учень-учень». Робота з педагогом орієнтує його на виявлення своїх сильних професійних і особистісних якостей, на рефлексію та гармонізацію його внутрішнього світу, на плідні взаємини з учнями й батьками. Робота з батьками спрямована на розуміння ними принципів розвитку й навчання у школі, усвідомлення індивідуальних особливостей дитини. Унаслідок цього забезпечується єдність школи й сім­­`ї щодо розвитку дитини і її соціалізації.

«ДУХОВНИЙ СВІТ ДИТИНИ. ЯК ВІН ФОРМУЄТЬСЯ?»

 
Кожний із батьків мріє виростити своїх дітей добрими, щасливими людьми. Жоден із батьків не хоче виховати поганої людини. Проте одного бажання замало. Прорахунки, помилки дорослих доволі часто спричиняють моральні недоліки їхніх дітей. З-поміж багатьох дорогоцінних людських якостей доброта – основний показник розвиненості людяності в людині. Тому необхідно в родині щодня, щогодини, усім способом життя формувати в дитячий душі доброту. Шляхетніше за це завдання немає нічого в сімейному вихованні. Дитина – це об`єкт батьківського виховання. Батьки повинні пам`ятати, що будь-яка їхня дія впливає на формування духовного світу дитини. Для гармонійного її розвитку в сім`ї необхідна збалансованість всіх виявів і рис, поєднання: доброти і егоїзму; покарання і похвали тощо, гнучко перебудовувати свій вплив відповідно до змін у дитини. Але завжди потрібно пам`ятати три правили: 1. самокритичність; 2. постійне самовдосконалення; 3. вміння бути вдячним в житті. У нас є багатий матеріал для вивчення дитячої душі – наше власне дитинство, яке відклалось в глибинах нашої пам`яті, і яке так чи інакше впливає на все доросле життя. Ми пам`ятаємо своє дитинство, нам тільки здається, що ми все забули. Порівняємо тепер 1 хвилину дітей і 1 хвилину, нас, дорослих батьків. За 1 хвилину діти: встигають стомитися і відпочити разів по три; разів по два засумувати і заспокоїтись; захотіти спати і забути про це; посміятися; побитися і помиритися; помітити маленького жучка; ще раз посміятися; Трошки вирости і подорослішати. А в цей час дорослі тільки і встигають робити якісь зауваження. Для того щоб знайти розуміння зі своєю дитиною, потрібно хоча б одну хвилину в день концентруватись на згадуванні вашого дитинства – це місток до розуміння. Якщо ви відчуваєте, що не розумієте дитину, тоді хвилину в день згадуйте себе в такомуж віці, в ситуації близько подібній до нинішньої, і ви знайдете очікуване рішення. Уявляйте себе дітьми! Знаходьте для цього час. Всі хочуть бути гордими за свою дитину. Успіхом для цього стане внутрішня гармонія кожного з батьків і мир між ними. Якщо ви хочете навчити чомусь свою дитину, навчиться спочатку самі. Якщо ви, наприклад, не вмієте керувати власними емоціями, то вам буде важко навчати цьому дитину. Головне, ви повинні знати, що найважливіше в житті – це інтереси дитини, любов і турбота. Ви повинні створити сприятливий психологічний клімат в см`ї, де пануватиме: доброта, любов і злагода. Негативна поведінка дітей досить часто має глибокі психологічні причини. Серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, є – надмірна емоційність, агресивність, невміння вислухати інших, надмірна вимогливість, неувага до їхніх потреб та інтересів. Якщо в сім`ї часто говорять збуджено та голосно, нервове напруження передається дитині, і згодом вона стає некерованою. Отже, ми впливаємо одне на одного як негативно, так і позитивно. Не існує поганої людини, є тільки погані моделі поведінки. Тому ми повинні формувати в дітях позитивні риси характеру і бути прикладом позитивних моделей поведінки, пояснювати, що потрібно зробити і як цього досягти. Не варто спілкуватися між собою на підвищених тонах, потрібно говорити тихо. Звичайно, нелегко змінити свій стиль розмови, свою поведінку, темперамент. Але варто спробувати. Потреба в любові, в потрібності іншому, - одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Ми повинні любити дитину не за те, що вона красива, розумна, здібна, відмінниця, помічниця, а просто так, за те, що вона є! Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатір рекомендувала обнімати дитину декілька разів на день, говорячи, що чотири обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для хорошого самопочуття потрібно не менше восьми обіймів у день! І, між іншим, не тільки дитині, але і дорослому. Звичайно, дитині такі знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа для підростаючого організму. Вони її живлять емоційно, допомагають психологічно розвиватися. Якщо ж вона не отримує таких знаків, то з`являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, або й нервово-психічні захворювання. Ось типова репліка однієї мами: «Як же я буду його обіймати, якщо він ще не вивчив уроки? Спочатку дисципліна, а потім вже добрі стосунки. Інакше я його зіпсую». І мама стає на шлях критичних зауважень, нагадувань, вимог. Потім вона потрапляє в коло взаємного незадоволення, зростаючої напруги, частих конфліктів. Де ж помилка? Помилка була вже з самого початку: дисципліна не до, а після встановлення добрих стосунків, і тільки на базі них. За поведінкою учня можна визначити, як до нього ставляться вдома, які взаємини в родині. Що може відчувати дитина, якщо батьки сердиті, не добрі до неї? Чи зможе вона бути доброю людиною, коли стане дорослою? Відповідь ми можемо знайти у вірші Н. Зинов`єва: Целують родители нас. В неловкости мы каменеем. И с детства, в который уж раз, добром отвечать не умеем… Пам`тайте: діти – найдорожче, що в нас є! Бережіть їх, ваших дітей. Прислухайтесь до їхньої думки, радьтесь з ними, довіряйте їм. Станьте уважнішими та лагіднішими. Повірте: вони вас дуже люблять, чекають підтримки, поваги, справедливості. Любов і віра батьків мають виняткове значення для виховання в дітях доброти. Батьківська любов робить дитину впевненою, розкутою, вільною. Дитина, яка одержала багато любові в родині, буде щедро ділітися нею все життя.